1344 ПАМ’ЯТНИКИ ЛЕНІНУ ДЛЯ РЕГРЕСИВНОГО СУСПІЛЬСТВА

1344 пам’ятники “вождю світового пролетаріату” знаходиться на території незалежної України за устроєм та на жаль залежної від впливу минулого. Більше монументів Іллічу лише на території сусідньої Російської Федерації, яка невід’ємно ототожнює себе із минулим радянської епохи, частиною якої були ми. Багато хто із нас і сьогодні підсвідомо залишається там. Хоча дивлячись на реальність історичного минулого і для російського і для українського суспільства часи більшовизму були регресивно згубними до подальшого розвитку  та носили вкрай терористичний характер проти народних мас, особливо селянства та інтелігенції як класів, двох основоположних рушійних сил формування самосвідомості національних держав початку ХХ століття. Перешкодою слугувало також духовенство як протилежний соціальний інститут, до якого окрім кардинально іншого ідеологічного погляду комуністичної доктрини відчувалася певна небезпека, а також патологічна нетерпима ненависть.

З огляду на очевидні речі виникає питання. А звідки така широка любов з боку великої кількості населення до постаті Леніна ? Адже Червоний терор комуністичної влади на чолі із Леніним (Ульяновим) Володимиром Іллічем, який в ідеологічному форматі очолив цей безжальний “сатанинський шабаш”, носить насправді страшні наслідки катастрофічної реформації нашої спільноти. А саме, через жахіття методів масового насилля проти покоління наших предків, в русло викривленого штучного соціоматеріалу з багатокількісного загалу покоління теперішніх нащадків. 

Нищівного удару по собі отримало селянство, яке складало в ті часи переважну більшість населення і формувало основу етнічної свідомості самозбереження, продукуючи в певній мірі із своїх лав також майбутніх просвітителів суспільного життя і воєнство здатне до мужності й звитяг. Найбільш працьовитішого класу в рамках власного майна, а значить найбільш заможнішого з огляду продовольства, тому саме активні селяни були охарактеризовані як так звані “куркулі”. По своїй суті люди, які вдень і вночі своїми руками важко трудилися цілими сім’ями обробляючи власну землю, при цьому мали підручні засоби та утримували живність. В когось забрали все і розстріляли як своєрідну класову буржуазію або покарали позбавленням волі за вміння щось здобувати своїм трудом, хтось із давлючого на особистість звідусіль страху за власне життя і життя родини віддавав усе сам на благо “совІтської родІнИ”. Переважне населення – селяни, постали перед забороною у свободі дій із приватною власністю, більше того, вони постали як суб’єкт нового тотального експерименту форми рабства. Тобто основний акцент на побудову нового типу покірного суспільства через НЕП та колективізацію був втілений в реальний жорстокий процес.

“Необходимо произвести беспощадный массовый террор против кулаков, попов и белогвардейцев; сомнительных запереть в концентрационный лагерь вне города (цитата із вказівки Леніна ¹ )”;

“Декретируйте и проводите в жизнь полное обезоружение населения, расстреливайте на месте беспощадно за всякую сокрытую винтовку (цитата із розпорядження Леніна ² )”.

Більшовицька влада проводить акт вивезення розкуркуленого хліба 

Натомість певний прошарок теперішніх нащадків тодішнього селянства, які складали 85% населення України в часи більшовицького перевороту, масштабно оселившись по індустріалізованим містам із всеосяжною русифікацією - мають дещо іншу думку. Ленін у їх комуно-тотальній свідомості, через ідеалізовану ширму сімдесятилітньої пропаганди комуністичної міфології постає в образі романтичного революціонера, чия ідея перетворень людства в нову економічно-соціальну інтернаціональну систему носить виключно характер всебічної справедливості та моралі. Звідси постає явище регіонально-общинної неприязні до усього українського, свідомого, традиційного. Оскільки Червоний терор більшовицького садизму втоптав носом у землю не лише українського селянина, а і його багатовікову етнічну душу, разом із рідною мовою. Хоча покоління найближчих дідів-прадідів сучасних мешканців русифікованих полісів розмовляли саме українською мовою (цьому підтвердження села сучасної східної та південної частин України). Зараз для значної частини мешканців великих міст, українська мова – це лише не модна “теляча мова” для будь-якого спілкування. Є чітке розуміння того, що план більшовицької химери спрацював у повній мірі їх антиукраїнської діяльності, пропаганда комуністичного режиму залишила хаотичність свого смердючого подиху більш як через 20 років незалежності України. Певна кількість теперішнього покоління не лише соромляться державотворчої мови, вони таким чином одурманені філософією радянського відлуння не розуміючи того самі, втоптують пам’ять про своїх предків. Яких, образ теперішнього їх ідеалу Леніна, знищував одним подихом низки терористичних актів жорстокого насилля як найбільший, найвпливовіший, найсвідоміший клас суспільства. В переважній більшості це покоління так званих "ностальгійників", які зросли в 70-80 роки відносної помірності, та ж ідеологічна країна Ілліча, проте на іншій фазі соціально-економічного розвитку ніж при його житті та діянні. Можна вбачати позитивні моменти в періоді "застою" того ж Брєжнєва, проте не варто їх змішувати із періодом "червоного терору" Леніна.
Хоча звинувачувати цих громадян, узагальнювати всіх російськомовних і україномовних людей  чи розпалювати ворожість з цього питання не має сенсу, оскільки по-суті багато хто з них стали заручниками не залежних від них самих обставин, тому підхід до цього питання є надзвичайно складним і делікатним. Дехто дійсно підтримує лінію радянської влади з огляду родинного зв’язку, адже є багато дітей, онуків тодішніх партійних функціонерів, НКВДистів, просто різноманітних вірних соратників "справі".   

Садистичні розваги вірних ленінівців

Персона Леніна на чолі більшовицького мракобісся уособлюється також із тотальним терором проти релігії, зокрема із Православною церквою як найбільш впливовою конфесією східнослов’янської спільноти. Акцент удару на найстійкішу точку опори моральності простого християнина був зроблений на те, щоб не лише позбавити громадянина права на власність та самосвідомість традиційних цінностей, а й забрати у нього останню потаємність - душу. Спланована боротьба проти релігії набула страшних масштабів. Червона леніно-троцкістська саранча скрізь руйнувала і обкрадала святі собори, скидали златоглаві куполи і величні хрести, використовуючи святині під різноманітне побутове застосування, тисячі вірних служителів церкви було безжально розстріляно та кинуто до в’язниці. Зазначені випадки окультних страт руками чекістської нечесті через повішання, розп’яття, саджання на кіл. Все це нагадувало не лише основні засади комуністичної ідеології, а й патологічний колективний садизм, підкріплений психологічним укоріненим синдромом ненависті більшовизанами по відношенню до руської духовності. 

Зруйнований більшовиками храм



Розстріляні комуністами на території монастиря монахи


Радянська влада руйнує купол собору

“Изъятие ценностей, в особенности самых богатых лавр, монастырей и церквей, должно быть произведено с беспощадной решительностью, безусловно ни перед чем не останавливаясь и в самый кратчайший срок. Чем большее число представителей реакционной буржуазии и реакционного духовенства удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше. Надо именно теперь проучить эту публику так, чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать ( із листа Леніна до політбюро та каральних органів ³ )”.

Червоноармійці розкрадають церковне майно

Як не парадоксально в нашому суспільстві у масовому порядку зустрічається психологічний феномен сприйняття людиною “перевернутих з ніг на голову” системи цінностей. Мова йде про людей, які стали активним продуктом по формуванні радянсько-більшовицької свідомості наперекір трагічним реаліям історичного минулого нашого народу в часи побудови комуністичного режиму шляхом всебічного терору, при цьому наразі підтримка постаті Леніна є колосально великою. Така любов до гнобителів власного народу зустрічається по всій країні від сходу до заходу, від півночі до півдня. Цей феномен ще довго будуть вивчати науковці. Проте очевидним фактором питання є чітко продумана система пропаганди серед усіх груп поколінь: шкільна система всесоюзної піонерської організації імені Леніна, всесоюзний ленінський комітет союзу молоді, різноманітні комуністичні організації, свята, методи тотального контролю врешті решт сформували радянське суспільство, ідеологія якого попри масовий терор проти предків сучасних українців – живе і сьогодні.
(Стаття Артема Марченка)

Список посилань на використані джерела:

1.     Російськомовна Вікіпедія 

http://ru.wikipedia.org/wiki/%CA%F0%E0%F1%ED%FB%E9_%F2%E5%F0%F0%EE%F0

2.     В.І. Ленін “Повне зібрання творів”. Том 50

http://publ.lib.ru/ARCHIVES/L/LENIN_Vladimir_Il'ich/_Lenin_V.I._PSS5_.html

3.     Архіви Кремля. Політбюро і Церква. 1922-1925 рр. Книга 1 (документи)

http://www.rus-sky.com/history/library/archvs1.htm